Затестив я цих вихідних WR250R по київських ендуро-просторах (колобок, межигір*я, велотраса вздовж трамвайних колій) - апарат дуже достойний. Спочатку мені була зам*яка підвіска, і недостатньо низів, ну то я видно хотів забагато від неї. Мота абсолютно вистачає для стрибків, бревен, пірамід (при чому він дозволяє це робити дуже і дуже контрольовано), моторчик гарно крутиться, і його треба тримати в діапазоні вище середини - тоді без проблем вистачає для запуску в занос в повороті і розгрузки передка газом перед перешкодою на вищій передачі (3-4). Під кінець дня я зрозумів суть цього мота і його величезний плюс - ВР250Р прекрасно рулиться, просто силою думки. Динамічна їзда по петляючих стежках, з проходженням поворотів боком - це її стихія. А м*які підвіски і спокійний характер пробачають помилки в управлінні і дозволяють їх скоректувати (чого не дасть WR250F). А от на крутих підйомах без розгону мотора Rці все ж невистачає( Я б сказав так - цей мот повноцінний ендуро, в тому числі і для харда, але без спортивних претензій і кросових стрибків. Ну і супер круті підймои не її стихія. Зато в кінці дня я відпочиваючи навалював боком по лісових доріжках, а мій товариш на ЕХС530 був абсолютно вимотаний своїм мотом. На наступний день ми помінялись, і я зрозумів до кінця концепцію WR250R і причину його втоми. До-речі, по піщаній трасі біля колобка я тестив зразу після WR250R свіжу WR250F, і звичайно ж Фка динамічніша, на ній краще їхати по піску на вищій передачі, бо вона легше виходить на глісер, краще стрибати за рахунок підвісок, але...на Рці я намотував круги в кайф, а на Фці за пару кругів втома була відчутна і на хвилях треба було уважно працювати, бо вона жостко реагувала на недоліки керування. Одним словом, класний мот, просто його треба зрозуміти. Так, я собі такий не візьму, бо в мене чуть інші задачі (мені ближча Fка), але в мене вона лишила теплі спогади, і при нагоді я з задоволенням покатаюсь на WR250R.
|